Центральний банк Гани прагне підвищити частку закупівлі золота з 20% до 30%, але гірничодобувні компанії виступають проти приблизно 1% дисконту і вимагають поетапного впровадження.

⑴ Високопоставлений чиновник центрального банку Гани повідомив, що як частина реформи програми збільшення резервів, центральний банк вимагав від великих золотодобувних компаній продавати 30% річного виробництва центральному банку, що більше ніж попередні 20%. Гана є найбільшим виробником золота в Африці, її золоті резерви у лютому вже зросли до 19,2 тонни, що допомогло стабілізувати курс седі та відновити зовнішні резерви. У лютому цього року уряд реформував програму, поставивши за мету до 2028 року збільшити резерв до 157 тонн, що відповідає покриттю імпорту на 15 місяців.⑵ Втім ключові комерційні положення залишаються невирішеними. Генеральний директор Асоціації гірничодобувних підприємств Гани заявив, що обговорення ціноутворення й знижок "не прості", жодної угоди поки не досягнуто. Один із керівників гірничодобувного бізнесу розкрив, що компанії виступають проти знижок, пов’язаних із кількістю, та нехтування вартості побічних продуктів, таких як срібло. Центральний банк запропонував близько 1% знижки, назвавши її "необхідною" для відображення витрат на рафінування, транспортування і чистоту, проте гірничі компанії вважають, що запропонована знижка та невизначені умови є проблемними. Крім того, компанії висловлюють незадоволення жорсткими строками впровадження, адже початковий план базувався на 20%, вони наполягають на поступовому збільшенні з 20%.⑶ З точки зору ринкової психології, центральні банки по всьому світу дедалі активніше накопичують золото, оскільки зростання цін на золото підвищує його привабливість як резервного активу. Однак у 2025 році центральний банк Гани через жорстку монетарну політику та програму нарощування резервів зазнав операційних збитків у розмірі приблизно 15,6 мільярда седі, частково пов’язаних із програмою купівлі золота. Центральний банк наполягає, що знижка — це витрати на формування резервів, а компанії балансують між обов’язками щодо виробництва та комерційною вигодою. У майбутньому важливо стежити за тим, чи вдасться сторонам досягти компромісу щодо механізму ціноутворення та перехідних періодів.